Лінії підтримки (перелік «Ти як?», відкриється в новій вкладці)
Меню

Бета-версія: путівник щойно запрацював, тексти доповнюємо й уточнюємо. Помітили неточність — напишіть редакції: editor@psychotherapy.com.ua

Стан

Розлади харчової поведінки (РХП)

Редакція 1.0 · Олег Бурлачук · текст редактора, без рецензента · Оновлено 29.10.2026 · Приєднатися до редакції

Зміст
  1. Коротко
  2. Тривожні ознаки
  3. Скринінг
  4. Поглиблена оцінка
  5. Хто ставить діагноз в Україні
  6. Що безкоштовно
  7. Що допомагає
  8. Що казати дитині
  9. На що не витрачати гроші
  10. Чого чекати
  11. Буває поруч
  12. Фахівці поруч

Коротко

Розлади харчової поведінки (РХП) — серйозні хвороби. Їжа, вага чи форма тіла займають у житті дитини стільки місця, що від цього страждає організм, а також настрій, школа й дружба. Основні види:

  • анорексія — дитина різко обмежує їжу й дуже боїться набрати вагу;
  • булімія — напади переїдання, після яких дитина викликає блювання, приймає проносні, голодує або виснажує себе тренуваннями;
  • компульсивне переїдання — повторні напади переїдання без такого «очищення»;
  • ARFID (уникальний/обмежувальний розлад споживання їжі) — дитина уникає їжі чи їсть дуже мало, але не через вагу. Причини інші: страх подавитися чи виблювати, відраза до смаку, запаху чи текстури, відсутність інтересу до їжі.

Є й «нетипові» форми, які не вкладаються в жоден із цих описів, але можуть бути так само небезпечними.

Як часто. За оцінкою ВООЗ, у 2023 році РХП мали 18 мільйонів людей у світі, з них 4,7 мільйона — діти й підлітки. В опитуванні понад 10 000 підлітків США (13–18 років) анорексію мали 0,3%, булімію 0,9%, компульсивне переїдання 1,6%. Найчастіше РХП починаються в підлітковому віці: за світовим аналізом, майже половина випадків — до 18 років.

Головне. Чим раніше почати лікування, тим краще. Дитина з РХП може мати нормальну вагу, виглядати непогано і водночас бути в небезпеці. Для дітей і підлітків з анорексією настанови радять насамперед сімейну терапію: батьки на час лікування беруть харчування дитини на себе — разом із командою фахівців і за планом лікаря. Батьки не винні в хворобі — вони головні помічники в одужанні.

До лікаря негайно, якщо дитина знепритомніла, відмовляється пити чи раптом майже перестала їсти, швидко худне або говорить про самогубство. Усі ознаки, коли не можна чекати ↓

Тривожні ознаки

Це приклади, не тест. Одна ознака нічого не доводить; насторожує кілька ознак разом або зміни, що тривають тижнями. Довіряйте своїм спостереженням: діти й підлітки часто приховують або применшують проблему.

Поширені думки й факти

Поширена думкаЯк насправді
«Вага нормальна — отже, РХП немає»За самою вагою РХП не розпізнати. Небезпечні ускладнення бувають і в дітей із нормальною чи більшою вагою. У шести програмах лікування підлітків у США майже третина пацієнтів мали «нетипову» анорексію: сильно схудли, але вага лишалася в межах норми чи вищою. Настанови радять лікарям не вирішувати, чи лікувати, лише за вагою чи індексом маси тіла.
«Це хвороба дівчат-підлітків»Хворіють і хлопці, і дорослі, і молодші діти: анорексію спостерігають уже з 7 років. Серед людей із РХП до чверті — чоловіки й хлопці. Компульсивне переїдання серед підлітків розподілене між хлопцями й дівчатами рівніше, ніж інші РХП. У хлопців РХП часто помічають пізно.
«Це примха, мода чи спосіб привернути увагу»Це хвороба, а не вибір і не брак сили волі. На неї впливають і спадковість, і середовище.
«Винні батьки»Ні. Батьки не винні: РХП не виникає через якусь одну «неправильну» родину, на хворобу впливають і гени, і середовище. Батьки — головні союзники в лікуванні.
«Переросте, почекаємо»Чим довше триває хвороба, тим важче одужувати. Звертайтеся до лікаря, щойно з'явилася тривога.
«Малюк просто перебірливий, це характер»Перебірливість у їжі буває в багатьох дітей. Але якщо дитина їсть так мало чи так одноманітно, що худне або не росте, потребує спеціальних сумішей чи добавок, або це заважає їй жити (не може поїсти в садку, у гостях), — це може бути ARFID. Покажіть дитину лікарю.

Що можна помітити

Харчова поведінка: їсть дедалі менше, «забуває» поснідати чи пообідати, рахує калорії, «викреслює» цілі групи продуктів; уникає їсти разом із родиною чи друзями; їсть дуже повільно, дрібно кришить їжу, ховає чи викидає її; одразу після їди йде у ванну чи туалет; часом з'їдає дуже багато дуже швидко, часто потай; неправдиво розповідає, що і скільки з'їла; з'являються проносні, таблетки чи чаї для схуднення. Раптовий перехід на «правильне харчування» чи вегетаріанство заради схуднення інколи маскує РХП.

Фізична активність: тренується надмірно, ніби не може зупинитися; тренування стають обов'язком, який не можна пропустити; дуже тривожиться чи злиться, якщо позайматися не вдалося.

Тіло: швидко худне, а малюк перестає набирати вагу й рости так, як очікувалося; затримується статеве дозрівання, зникають або не починаються місячні; холодні руки й ноги, дитина бліда, швидко втомлюється, у неї паморочиться голова, буває серцебиття чи непритомність; болить живіт, бувають закрепи; руйнується зубна емаль, з'являються садна на кісточках пальців (від викликання блювання). Вага може й коливатися чи швидко зростати — так буває при нападах переїдання.

Настрій і спілкування: постійно думає й говорить про вагу, фігуру та їжу; часто зважується, прискіпливо роздивляється себе в дзеркалі; віддаляється від друзів, особливо там, де їдять; стає дратівливою, тривожною чи пригніченою; приховує, що і як їсть; носить мішкуватий одяг.

Частіше РХП буває в дітей, які займаються спортом, танцями чи модельним бізнесом, де важать вага й форма тіла; у дітей із цукровим діабетом 1 типу чи целіакією. Якщо в дитини діабет 1 типу, насторожує пропуск інсуліну заради схуднення: це небезпечно. ARFID часто поєднується з тривогою, аутизмом чи РДУГ — див. «Буває поруч».

Зовнішність оманлива: дитина з РХП може виглядати непогано, навіть коли її здоров'я в небезпеці.

Скринінг

Тесту, який сам «знайде» РХП, не існує. Британська настанова NICE застерігає: опитувальник (наприклад, SCOFF) не може сам вирішити, є в людини РХП чи ні. Американська академія педіатрії радить педіатрам на щорічних оглядах розпитувати дітей і підлітків про харчування, дієти й ставлення до тіла та стежити за вагою й зростом на графіках росту.

Перший крок — педіатр чи сімейний лікар. За декларацією це безкоштовно. Розкажіть, що помітили і коли. Попросіть зважити й виміряти дитину і порівняти з попередніми вимірами в картці: втрату ваги чи зупинку росту на графіку часто видно краще, ніж «на око».

Опитувальники для підлітків і дорослих

  • SCOFFпідлітки й доросліБезкоштовно

    П'ять запитань «так/ні»: про блювання після їди, втрату контролю над кількістю їжі, помітне схуднення, ставлення до власного тіла й думки про їжу. Два й більше «так» — привід поговорити з лікарем. Створений у Великій Британії 1999 року. У звичайних підлітків точність сумнівна: у дослідженні шведських школярів анкета, імовірно, частіше пропускала хлопців. Перевіреної української версії ми не знайшли.

    Детальніше ›

  • EAT-26 (тест харчових установок)підлітки й дорослі

    26 тверджень про ставлення до їжі, ваги й тіла. Автор прямо пише, що тест не ставить діагнозу. Для особистого використання безкоштовний, але захищений авторським правом. Перевіреної української версії ми не знайшли.

    Детальніше ›

Для батьків молодших дітей перевіреної анкети українською ми не знайшли (станом на 29.10.2026). Найкращий скринінг для них — ваші спостереження й огляд у педіатра.

Результат анкети — не діагноз. «Хороший» результат не скасовує вашої тривоги: діти з РХП часто приховують симптоми. Покажіть результат лікарю.

Поглиблена оцінка

Хто проводить: найкраще — команда: лікар, який стежить за фізичним станом (педіатр чи сімейний лікар); лікар-психіатр (для дітей — дитячий психіатр); психолог чи психотерапевт; за потреби — дієтолог. Так радять британська й американська настанови.

Що відбувається: розмова з дитиною й окремо з батьками; зважування, вимірювання зросту, порівняння з графіками росту; пульс, тиск і температура, зокрема пульс і тиск лежачи й стоячи; аналізи крові; ЕКГ, якщо дитина обмежує їжу чи часто блює; запитання про настрій, тривогу, самоушкодження й думки про смерть; пошук інших хвороб, які можуть давати схожу картину.

Важливо: нормальні аналізи не виключають РХП. Гарне самопочуття дитини — теж.

Де лікують: більшість дітей і підлітків лікуються вдома, з регулярними візитами до команди. У лікарню кладуть, коли під загрозою фізичний стан, — щоб стабілізувати його й безпечно відновити харчування. Різко збільшувати кількість їжі після тривалого голодування небезпечно, тому харчування відновлюють під наглядом лікарів: у лікарні або вдома за їхнім планом.

Що взяти з собою: попередні виміри ваги й зросту (з медичної картки); коли ви помітили зміни і які саме; список ліків, добавок, проносних, які дитина приймає; дати останніх місячних; висновки інших лікарів; список ваших запитань.

Інструменти фахівців (для довідки): опитувальник EDE-Q (автори дозволяють безкоштовно лише в некомерційних дослідженнях), EAT-26 і дитяча версія ChEAT; для ARFID — короткий опитувальник NIAS та інтерв'ю PARDI. Опитувальник лише доповнює розмову з лікарем.

Хто ставить діагноз в Україні

Діагноз ставить лікар. Психолог, логопед і вчитель можуть помітити ознаки й провести оцінку, але медичного діагнозу не ставлять. Висновок ІРЦ — про навчання, а не медичний діагноз.

Діагноз РХП ставить лікар — найчастіше лікар-психіатр (для дітей — лікар-психіатр дитячий). Педіатр чи сімейний лікар оцінює фізичний стан і направляє далі. Психолог, дієтолог чи тренер можуть помітити ознаки, але діагнозу не ставлять.

До психіатра можна звернутися без направлення. Чи діє це правило для дитячого психіатра — уточніть у закладі або в контакт-центрі НСЗУ 1677.

Затвердженого протоколу чи стандарту МОЗ щодо РХП ми не знайшли (пошук 29.10.2026). У 2020 році МОЗ створило робочу групу для розробки галузевих стандартів за темою «Розлади харчової поведінки (анорексія, булімія, ожиріння)»; затвердженого результату її роботи ми не знайшли. Тому ми спираємося на міжнародні настанови: британську NICE, Американської психіатричної асоціації та педіатричні настанови США.

Що безкоштовно

Огляд у педіатра чи сімейного лікаря за декларацією й консультація психіатра в закладі з договором НСЗУ — безкоштовні. Які заклади поруч, підкаже контакт-центр НСЗУ 1677.

Що допомагає

Не чекайте, поки дитина «сильно схудне». Британська настанова радить направляти на оцінку й лікування одразу, щойно з'явилася підозра на РХП, а дуже виснажених дітей — у першу чергу.

  • Сімейна терапія, сфокусована на РХП (FBT, FT-AN), — при анорексії
    Є докази ефективності

    Хоча б при одному стані підхід радять міжнародні клінічні настанови (NICE, AAP, ВООЗ, SIGN) або його користь підтверджують якісні огляди досліджень (Cochrane, NCAEP). При якому саме — у рядку поруч.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Основний вибір для дітей і підлітків (NICE, Американська психіатрична асоціація, Товариство підліткового здоров'я й медицини США). На початку батьки тимчасово беруть харчування дитини на себе, а потім поступово повертають їй самостійність. Нікого не звинувачують. Зазвичай 18–20 сеансів протягом року. Огляд Cochrane (2019): порівняно зі звичайною допомогою переваги є, але впевненість у доказах низька.

  • Сімейна терапія, сфокусована на РХП, — при булімії (FT-BN)
    Є докази ефективності

    Хоча б при одному стані підхід радять міжнародні клінічні настанови (NICE, AAP, ВООЗ, SIGN) або його користь підтверджують якісні огляди досліджень (Cochrane, NCAEP). При якому саме — у рядку поруч.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Британська настанова радить її дітям і підліткам з булімією в першу чергу: зазвичай 18–20 сеансів за пів року. Американська психіатрична асоціація теж пропонує її, але слабшою рекомендацією.

  • Когнітивно-поведінкова терапія, сфокусована на РХП (КПТ-РХП)
    Визнаний підхід, доказів мало

    Підхід визнають і застосовують фахові спільноти й системи допомоги інших країн, але якісних досліджень його ефективності поки мало.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Якщо сімейна терапія не підходить або не допомогла (NICE). При анорексії — до 40 сеансів за 40 тижнів плюс 8–12 коротких зустрічей разом із батьками; при булімії — близько 18 сеансів за пів року плюс до 4 зустрічей із батьками.

  • Керована самодопомога на основі КПТ — при компульсивному переїданні
    Є докази ефективності

    Хоча б при одному стані підхід радять міжнародні клінічні настанови (NICE, AAP, ВООЗ, SIGN) або його користь підтверджують якісні огляди досліджень (Cochrane, NCAEP). При якому саме — у рядку поруч.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Перший крок і для дорослих, і для дітей та підлітків (NICE): робота за посібником КПТ і кілька коротких зустрічей із фахівцем, наприклад 4–9 зустрічей по 20 хвилин за 16 тижнів. Якщо за 4 тижні не допомагає — групова КПТ-РХП. Мета — зупинити напади переїдання, а не схуднути.

  • Поведінкова допомога при ARFID (КПТ, поступове знайомство з їжею, робота з батьками)
    Досліджується

    Є перші дані, але висновків ще немає. Не платіть за це як за доведену допомогу.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Дослідження обнадійливі, але їх мало, вони невеликі й дуже різні (огляд 2024 року). Британська настанова ARFID не охоплює, Американська психіатрична асоціація окремих рекомендацій не дає. Допомогу підбирають індивідуально: страх подавитися, чутливість до смаку й текстури чи низький апетит потребують різних підходів.

Оцінки — за міжнародними настановами й оглядами: NICE, Американська психіатрична асоціація, Американська академія педіатрії, Товариство підліткового здоров'я й медицини США, Cochrane.

Що казати дитині

Розлад харчової поведінки — хвороба, а не примха, і батьки в ній не винні. Ваші слова не лікують, але можуть допомогти дитині пройти через лікування. Якщо дитина вже лікується, домовтеся з командою, як саме діяти під час їжі.

  • Некорисно

    «Ну що тут складного? З'їж — і все.»

    Корисно

    «Тобі зараз дуже тяжко — це видно. Це не ти не хочеш, це хвороба на тебе тисне. Я поруч, і ми з нею впораємося разом.»

    Чому: Розлад харчової поведінки — хвороба, а не каприз і не вибір: дитина не може «просто поїсти», як не можна силою волі позбутися іншої хвороби. Коли ви відділяєте хворобу від дитини, ви боретеся з хворобою, а не з нею.

  • Некорисно

    «Та нічого страшного, це в тебе вік такий — мине.»

    Корисно

    «Останнім часом ти часто пропускаєш вечерю і майже не їси з нами. Я хвилююся за тебе. Сходімо разом до лікаря — я буду поруч.»

    Чому: Розлади харчової поведінки — серйозні хвороби, які можуть загрожувати життю. Лікування варто почати якомога раніше: так шанси одужати найкращі. Говоріть про те, що бачите, і про свою тривогу — без звинувачень і без суперечок про вагу.

  • Некорисно

    «О, ти вже маєш набагато здоровіший вигляд!»

    Корисно

    Хвалити не тіло, а щось інше: «Як же мені сьогодні було добре з тобою гуляти.»

    Чому: Будь-які слова про тіло — навіть похвалу — дитина з розладом харчової поведінки часто чує як «ти набираєш вагу». Краще говорити про те, що не стосується зовнішності: про спільний час, справи, інтереси.

  • Некорисно

    «Мені після свят треба сісти на дієту. Та й тобі не завадило б трохи скинути.»

    Корисно

    Не обговорювати вагу — ні свою, ні дитини, ні чужу. Натомість: «Сідаймо вечеряти всі разом.»

    Чому: Навіть добрі за наміром розмови про схуднення й дієти — про вагу дорослого чи дитини — можуть нашкодити. У великому дослідженні школярів саме дієти найсильніше передбачали появу розладу харчової поведінки. Американська академія педіатрії радить родинам не говорити вдома про вагу, не кепкувати з неї й частіше їсти всім разом.

  • Некорисно

    «Ну хоч пів тарілки? А може, тоді йогурт? Що ти взагалі будеш?»

    Корисно

    Спокійно поставити те, що ви вирішили приготувати: «Це твоя вечеря. Я посиджу з тобою, скільки буде треба.» А за столом говорити про щось звичайне, не про їжу.

    Чому: При анорексії в сімейній терапії на першому етапі рішення про їжу тимчасово ухвалюють батьки, а фахівець їх підтримує. Вибір і торг змушують дитину щоразу сперечатися з хворобою всередині себе, тож спокійне рішення дорослого для неї легше. Про дієти, спорт чи те, як іде лікування, за столом краще не говорити. Діяти так варто лише в межах плану, узгодженого з лікарями. При інших розладах, наприклад при булімії, план зазвичай складають разом із дитиною.

  • Некорисно

    «Ти це робиш нам на зло! Скільки можна нас мучити?»

    Корисно

    «Я зараз злюся. Але не на тебе — на хворобу. Тебе я люблю, і ми їй не піддамося.»

    Чому: Критика й ворожість у родині пов'язані з гіршими результатами лікування. Злитися — нормально, але спрямовуйте злість на хворобу, а не на дитину. Якщо відчуваєте, що зриваєтеся, вийдіть на кілька хвилин і видихніть.

Це приклади, а не готовий сценарій: добирайте власні слова. Якщо лікування вже йде, узгодьте з фахівцем, як діяти саме вам.

Приклади для інших станів — на сторінці «Що казати дитині».

Подбайте про себе. Догляд за дитиною з РХП виснажує. Британська настанова радить підтримку й тим членам родини, які не беруть участі в терапії. Знайдіть людей, на яких можете спертися.

Для дорослих — окремий путівник: «Розлади харчової поведінки: що допомагає».

На що не витрачати гроші

Ми оцінюємо практики, а не людей чи центри, і не називаємо їх.

  • Акупунктура, «зігрівальна терапія», магнітна стимуляція мозку, йога чи силові тренування як лікування РХП
    Немає доказів ефективності

    Дослідження не показали користі або їх немає.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Британська настанова прямо радить не пропонувати жодну з них як частину лікування РХП.

  • Гіпноз «від переїдання» чи «для схуднення» замість лікування
    Немає доказів ефективності

    Дослідження не показали користі або їх немає.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Гіпноз при РХП майже не досліджували. Є лише одне невелике контрольоване дослідження 1990-х років: «гіпноповедінкову» терапію порівнювали з КПТ у дорослих із булімією. Чинні міжнародні настанови (британська NICE, Американська психіатрична асоціація) гіпноз серед методів лікування РХП не називають.

  • Лише дієтолог чи нутриціолог — без лікаря й психотерапії
    Немає доказів ефективності

    Дослідження не показали користі або їх немає.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Харчові поради допомагають тільки як частина роботи команди (NICE). РХП — не «неправильне харчування», яке можна виправити новим меню.

  • Онлайн-тести, які нібито ставлять діагноз РХП
    Немає доказів ефективності

    Дослідження не показали користі або їх немає.

    Попередня оцінка редакції за міжнародними настановами й дослідженнями. Як ми оцінюємо ›

    Жоден опитувальник сам не визначає, є РХП чи ні (NICE). Автор поширеного тесту EAT-26 прямо пише, що тест діагнозу не ставить.

Збалансоване харчування й рух корисні всім дітям. Але схуднення — не мета лікування РХП, навіть при компульсивному переїданні: мета — зупинити напади, а психологічне лікування мало впливає на вагу.

Усі практики, 7 ознак ненадійного центру і 5 запитань до оплати

Чого чекати

  • Одужання можливе — і ймовірне. У підлітків шанси вищі, ніж у дорослих: за оглядом Американської академії педіатрії, загалом одужують близько 70%. У дослідженнях серед населення за 5 років одужували близько двох третин людей з анорексією (67%) і понад половину — з булімією (55%); через 10 років від початку хвороби — 70%. Цифри різняться, бо «одужання» визначають по-різному.
  • Сімейна терапія. У дослідженні підлітків з анорексією через рік після курсу повна ремісія була в 49% після сімейної терапії проти 23% після індивідуальної. Серед тих, кого вдалося обстежити через 2–4 роки, хвороба повернулася менш ніж у 10%.
  • Перший місяць важливий. У сімейній терапії помітне набирання ваги в перші 4 тижні — добрий знак на майбутнє.
  • Лікування триває місяцями: сімейна терапія при анорексії — зазвичай близько року, при булімії — близько пів року. Дорослим із тривалою анорексією психотерапія часто потрібна рік і довше.
  • Батьки — головні помічники. На початку ви тимчасово відповідаєте за харчування дитини, а потім разом із фахівцем поступово повертаєте їй самостійність відповідно до віку.
  • При ARFID відновлення часто йде повільніше. У дослідженні 14 програм через рік лише 43% дітей з ARFID досягли щонайменше 90% від середньої ваги для свого віку й зросту (при анорексії — 64%).
  • Ризики реальні. При анорексії ризик передчасної смерті в 4–5 разів вищий, ніж загалом у населенні, при булімії — у 2–3 рази. Тому лікар стежить не лише за вагою, а й за серцем, аналізами й настроєм.
  • Домовтеся з командою про конкретні цілі (як набирати вагу, регулярні прийоми їжі, повернення до школи й друзів) і як часто їх перевіряти.

Буває поруч

Деякі стани бувають разом або схожі між собою. Це не означає, що вони є у вашої дитини, — лише що лікарю варто про них знати.

Фахівці поруч

Спершу — офіційні переліки:

Вам теж потрібна підтримка. Підтримка для вас ›

Джерела

  1. NICE NG69: розлади харчової поведінки — розпізнавання й лікування (2017, оновл. 2020)
  2. Американська академія педіатрії, 2021 (Hornberger, Lane): РХП у дітей і підлітків
  3. Королівський коледж психіатрів (Велика Британія), 2022: «Невідкладні медичні стани при РХП» (MEED, CR233)
  4. MEED, 2022: звіт (PDF)
  5. MEED, 2022, додаток 1: короткі листи, зокрема для родичів (PDF)
  6. Товариство підліткового здоров'я й медицини (SAHM), 2022: медичний супровід обмежувальних РХП
  7. Американська психіатрична асоціація, 2023: настанова з лікування РХП
  8. Американська психіатрична асоціація: навчальні слайди до настанови 2023 року
  9. Psychiatric News, 27.02.2023: APA оновила настанову щодо РХП
  10. Cochrane, 2019 (Fisher та ін.): сімейна терапія при анорексії
  11. Cochrane, 2006 (Perkins та ін.): самодопомога й керована самодопомога при РХП
  12. ВООЗ: психічні розлади, інформаційний бюлетень (11.09.2026)
  13. Solmi та ін., 2022: вік початку психічних розладів, світовий метааналіз
  14. Schaumberg та ін., 2017: «Дев'ять правд про РХП» — наукове обґрунтування
  15. Beat (Велика Британія): як підтримати людину з РХП
  16. Beat: якщо ви хвилюєтеся за близьку людину
  17. Beat: ARFID
  18. NHS: розлади харчової поведінки, огляд
  19. Rienecke, Le Grange, 2022: п'ять принципів сімейної терапії РХП у підлітків
  20. Patton та ін., 1999 (BMJ): початок РХП у підлітків — дослідження школярів протягом 3 років
  21. Stanford Medicine, 2016: рекомендації Американської академії педіатрії щодо профілактики ожиріння й РХП у підлітків (переказ)
  22. Hansson та ін., 2015: SCOFF серед шведських підлітків
  23. Morgan та ін., 1999 (BMJ): опитувальник SCOFF
  24. EAT-26: сайт автора
  25. EAT-26: умови використання
  26. CREDO (Оксфорд): EDE і EDE-Q, умови використання
  27. Willmott та ін., 2024: психологічна допомога при ARFID, огляд
  28. PubMed: пошук досліджень гіпнозу при РХП (29.10.2026)
  29. Hay, Claudino, 2010 (BMJ Clinical Evidence): «Bulimia nervosa», систематичний огляд (зокрема гіпноповедінкова терапія)
  30. Griffiths, Hadzi-Pavlovic, Channon-Little, 1994: контрольоване дослідження гіпноповедінкової терапії булімії (Eur Eat Disord Rev 2(4):202)
  31. PubMed: пошук українських версій опитувальників РХП (29.10.2026)
  32. Fatieieva, Lazarenko, 2026: огляд досліджень РХП в Україні
  33. МОЗ: до яких лікарів можна звертатися без е-направлення
  34. МОЗ, наказ № 2150 від 04.10.2021: склад робочої групи «Розлади харчової поведінки (анорексія, булімія, ожиріння)»
  35. ДЕЦ: мультидисциплінарні робочі групи й теми (п. 58, наказ МОЗ № 590 від 30.03.2023)
  36. Kambanis та ін., 2020: супутні психічні стани при ARFID у дітей і підлітків
  37. Sader та ін., 2025: аутизм і ARFID — метааналіз
  38. Inal-Kaleli та ін., 2025: ознаки аутизму при анорексії — метааналіз
  39. Westwood, Tchanturia, 2017: аутизм і анорексія — огляд (анотація)
  40. Nazar та ін., 2016: РДУГ і розлади харчової поведінки — метааналіз (анотація)
  41. Kaisari та ін., 2017: РДУГ і порушення харчової поведінки — систематичний огляд (анотація)