Лінії підтримки (перелік «Ти як?», відкриється в новій вкладці)
Меню

Бета-версія: путівник щойно запрацював, тексти доповнюємо й уточнюємо. Помітили неточність — напишіть редакції: editor@psychotherapy.com.ua

Маршрут дитини

Що казати дитині: некорисно → корисно

Редакція 1.0 · Олег Бурлачук · текст редактора, без рецензента · Оновлено 29.10.2026 · Приєднатися до редакції

Зміст
  1. Чотири спільні правила
  2. Аутизм (РАС)
  3. РДУГ: розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю
  4. Розлади харчової поведінки (РХП)
  5. Тривога

Слова не лікують, але можуть допомогти дитині — або ненароком ускладнити їй життя. Тут зібрано приклади: що люблячі батьки часто кажуть, що краще сказати натомість і чому. Кожну пару ми написали самі, з опорою на міжнародні настанови й дослідження; джерела — внизу сторінки.

Чотири спільні правила

  • Спершу визнайте почуття. «Бачу, тобі страшно» допомагає більше, ніж «нема чого боятися».
  • Коротко й конкретно. Одна зрозуміла вказівка зблизька краще, ніж крик із сусідньої кімнати чи нотація.
  • Відділяйте проблему від дитини. Злитися можна на хворобу чи вчинок, а не на дитину: «ти завжди…» б'є по дитині, а не по проблемі.
  • Підтримуйте, а не робіть замість неї. Пауза й ваша спокійна присутність дають дитині шанс упоратися самій. Виняток — їжа при анорексії: на час лікування рішення про харчування ухвалюють батьки за планом команди фахівців (див. нижче).

Аутизм (РАС)

Британська настанова NICE радить для дітей з аутизмом програми, де фахівець учить батьків спілкуватися з дитиною в грі й щоденних справах (див. «Що допомагає»). Спільні принципи таких програм прості: іти за інтересом дитини, говорити про те, на що вона дивиться, чекати її відповіді й відповідати на будь-яку спробу спілкування — не лише на слова.

  • Некорисно

    «Скажи „машина“! Ну скажи! Ма-ши-на!»

    Корисно

    «Машина! Бр-р-р — поїхала!» — і пауза: дайте дитині час відповісти звуком, поглядом чи жестом.

    Чому: Слова краще запам'ятовуються, коли пов'язані з тим, що цікавить дитину саме зараз. Вимога «скажи» перетворює гру на іспит. А з підходами, що йдуть за інтересом дитини, вона рідше намагається уникнути заняття чи втекти від нього.

  • Некорисно

    «Що це? А якого кольору? А скільки тут?» (питання-перевірки, відповідь на які ви знаєте)

    Корисно

    «Ти будуєш вежу. Висока вежа! Ще кубик…»

    Чому: Питання, відповідь на які ви знаєте, — це перевірка. Опис того, що робить дитина, показує, що вам цікаво з нею, і дає їй готові слова саме до цієї миті.

  • Некорисно

    «Облиш ці колеса, ходімо краще пазл складемо.»

    Корисно

    Сісти навпроти, крутити колесо разом із дитиною або повторювати її дії, а потім додати маленький крок: «Крутиться… стоп! …Крутиться!»

    Чому: Коли дорослий іде за інтересом дитини й наслідує її дії, дитина частіше звертає на нього увагу. А спільна увага — основа для спілкування.

  • Некорисно

    «На, ось твій сік.» (одразу, поки дитина ще ніяк не попросила)

    Корисно

    Поставити сік на видноті, але так, щоб дитина не дістала сама, і чекати з усмішкою. Будь-яке прохання — погляд, жест, звук, слово — і одразу: «Сік! Тримай.»

    Чому: Коли все з'являється до прохання, у дитини немає причини звертатися до дорослого. Невелика «перешкода» й пауза дають привід спілкуватися, а отримати бажане — найприродніша нагорода.

  • Некорисно

    «Не показуй пальцем — скажи словами!»

    Корисно

    «Ти показуєш на м'яч? М'яч! Тримай.»

    Чому: Жест, погляд чи звук — теж спілкування. Батьків у програмі PACT учили чутливо відповідати на спроби дитини звернутися. Діти частіше самі починали спілкування, а за майже 6 років спостереження ознаки аутизму в них загалом були менш вираженими, ніж у групі порівняння. Мовлення при цьому окремо не покращилося.

  • Некорисно

    «Так, ходи сюди, зараз будемо вдягатися, бо ми вже запізнюємося, а бабуся чекає…»

    Корисно

    Коротко й однаково щодня: «Куртка. Одна рука… друга рука! Блискавка — вжух!»

    Чому: Короткі фрази, що повторюються в тих самих щоденних справах, дитині легше зрозуміти й потім повторити. Одягання, купання, їжа — готові «уроки» спілкування без окремих занять.

Детальніше про стан «Аутизм (РАС)» ›

РДУГ: розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю

Поведінкові програми для батьків Американська академія педіатрії радить родинам дітей від дошкільного до середнього шкільного віку, а в дошкільнят із них починають ще до діагнозу. Кілька базових навичок із цих програм — і з малюком, і зі школярем — можна пробувати вже сьогодні.

  • Некорисно

    «Скільки разів тобі казати! Збирайся вже!» (з іншої кімнати)

    Корисно

    Підійти ближче, дочекатися, поки дитина подивиться на вас, і спокійно: «Взувай кросівки.»

    Чому: Загальне «збирайся» важко перетворити на дію, а крик із сусідньої кімнати легко пропустити повз вуха. Фахівці радять давати вказівку зблизька, конкретно й твердо, але спокійно — без крику й без умовлянь.

  • Некорисно

    «Почисть зуби, вдягнися, збери портфель і не забудь поснідати!»

    Корисно

    «Почисть зуби.» Коли зроблено — коротко похвалити й дати наступну вказівку.

    Чому: Одну вказівку легше запам'ятати й виконати, ніж чотири одразу. А те, що повторюється щодня, — ранкові збори, вечір — простіше, коли все йде за тим самим розпорядком.

  • Некорисно

    «Може, ти вже нарешті сядеш за уроки?»

    Корисно

    «Час сідати за математику.»

    Чому: Питання залишає дитині вибір — і вона цілком чесно може сказати «ні». Якщо вибору насправді немає, кажіть твердженням. А якщо дитина часто питає «навіщо», поясніть до вказівки, а не після.

  • Некорисно

    «Молодець.» — або взагалі нічого, бо помічаємо тільки погане.

    Корисно

    Одразу після того, як дитина це зробила: «Домашнє — і без жодного нагадування! Мені дуже приємно.»

    Чому: Конкретна похвала відразу після дії показує дитині, що саме ви хочете бачити знову. Загальне «молодець» приємне, але нічого не підказує.

  • Некорисно

    «Ти завжди все губиш! Коли ти вже навчишся думати головою? Ось я у твоєму віці…»

    Корисно

    «Перевір за карткою на дверях: пенал, щоденник, форма.»

    Чому: Нотація не підказує, що робити просто зараз, а «ти завжди…» б'є по дитині, а не по проблемі. Батькам дітей з РДУГ радять інше: короткі зрозумілі вказівки й сталий розпорядок. Картка з переліком — проста підказка, щоб не тримати все в голові.

  • Некорисно

    «Ще раз — і місяць без телефону!»

    Корисно

    «Якщо ще раз кинеш м'яч у кімнаті, я заберу його до вечора.» Повторилося — спокійно, одразу й без крику виконати.

    Чому: Фахівці радять одне попередження з поясненням наслідку — і завжди виконувати сказане. Тож обіцяйте лише такий наслідок, який справді виконаєте сьогодні.

Детальніше про стан «РДУГ: розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю» ›

Розлади харчової поведінки (РХП)

Розлад харчової поведінки — хвороба, а не примха, і батьки в ній не винні. Ваші слова не лікують, але можуть допомогти дитині пройти через лікування. Якщо дитина вже лікується, домовтеся з командою, як саме діяти під час їжі.

  • Некорисно

    «Ну що тут складного? З'їж — і все.»

    Корисно

    «Тобі зараз дуже тяжко — це видно. Це не ти не хочеш, це хвороба на тебе тисне. Я поруч, і ми з нею впораємося разом.»

    Чому: Розлад харчової поведінки — хвороба, а не каприз і не вибір: дитина не може «просто поїсти», як не можна силою волі позбутися іншої хвороби. Коли ви відділяєте хворобу від дитини, ви боретеся з хворобою, а не з нею.

  • Некорисно

    «Та нічого страшного, це в тебе вік такий — мине.»

    Корисно

    «Останнім часом ти часто пропускаєш вечерю і майже не їси з нами. Я хвилююся за тебе. Сходімо разом до лікаря — я буду поруч.»

    Чому: Розлади харчової поведінки — серйозні хвороби, які можуть загрожувати життю. Лікування варто почати якомога раніше: так шанси одужати найкращі. Говоріть про те, що бачите, і про свою тривогу — без звинувачень і без суперечок про вагу.

  • Некорисно

    «О, ти вже маєш набагато здоровіший вигляд!»

    Корисно

    Хвалити не тіло, а щось інше: «Як же мені сьогодні було добре з тобою гуляти.»

    Чому: Будь-які слова про тіло — навіть похвалу — дитина з розладом харчової поведінки часто чує як «ти набираєш вагу». Краще говорити про те, що не стосується зовнішності: про спільний час, справи, інтереси.

  • Некорисно

    «Мені після свят треба сісти на дієту. Та й тобі не завадило б трохи скинути.»

    Корисно

    Не обговорювати вагу — ні свою, ні дитини, ні чужу. Натомість: «Сідаймо вечеряти всі разом.»

    Чому: Навіть добрі за наміром розмови про схуднення й дієти — про вагу дорослого чи дитини — можуть нашкодити. У великому дослідженні школярів саме дієти найсильніше передбачали появу розладу харчової поведінки. Американська академія педіатрії радить родинам не говорити вдома про вагу, не кепкувати з неї й частіше їсти всім разом.

  • Некорисно

    «Ну хоч пів тарілки? А може, тоді йогурт? Що ти взагалі будеш?»

    Корисно

    Спокійно поставити те, що ви вирішили приготувати: «Це твоя вечеря. Я посиджу з тобою, скільки буде треба.» А за столом говорити про щось звичайне, не про їжу.

    Чому: При анорексії в сімейній терапії на першому етапі рішення про їжу тимчасово ухвалюють батьки, а фахівець їх підтримує. Вибір і торг змушують дитину щоразу сперечатися з хворобою всередині себе, тож спокійне рішення дорослого для неї легше. Про дієти, спорт чи те, як іде лікування, за столом краще не говорити. Діяти так варто лише в межах плану, узгодженого з лікарями. При інших розладах, наприклад при булімії, план зазвичай складають разом із дитиною.

  • Некорисно

    «Ти це робиш нам на зло! Скільки можна нас мучити?»

    Корисно

    «Я зараз злюся. Але не на тебе — на хворобу. Тебе я люблю, і ми їй не піддамося.»

    Чому: Критика й ворожість у родині пов'язані з гіршими результатами лікування. Злитися — нормально, але спрямовуйте злість на хворобу, а не на дитину. Якщо відчуваєте, що зриваєтеся, вийдіть на кілька хвилин і видихніть.

Детальніше про стан «Розлади харчової поведінки (РХП)» ›

Тривога

Коли дитині страшно, люблячі батьки природно поспішають допомогти: заспокоюють, говорять замість неї, дозволяють не йти туди, де страшно. Це називають «пристосуванням» до тривоги. Дитині одразу легшає, але тривога від цього може триматися довше. У дослідженні батьківської програми SPACE (124 дитини 7–14 років) заняття лише з батьками допомогли не гірше, ніж когнітивно-поведінкова терапія з самою дитиною. Батьки вчаться двох речей: підтримувати — визнавати страх і показувати віру в дитину — і поступово менше пристосовуватися. Найкраще робити це з фахівцем і змінювати щось одне за раз.

  • Некорисно

    «Та чого тут боятися? Не вигадуй.»

    Корисно

    «Бачу, тобі страшно. Це справді неприємно. І я знаю, що ти з цим упораєшся.»

    Чому: Так звучить «підтримувальне висловлювання»: спочатку визнати почуття дитини, а потім показати, що ви вірите в неї. Слова «нема чого боятися» знецінюють те, що дитина відчуває саме зараз.

  • Некорисно

    «Усе буде добре, обіцяю. Точно-точно!» (удесяте за вечір на те саме питання)

    Корисно

    «Ти питаєш про це вже вдесяте — схоже, це тривога хоче почути ще одну обіцянку. Я бачу, що тобі неспокійно, і вірю, що ти впораєшся і без неї.»

    Чому: Безкінечне заспокоювання — одна з найчастіших форм пристосування: на хвилину легшає, але дитина звикає, що без запевнень дорослого не обійтися. Відповідайте тепло, але не починайте нове коло обіцянок.

  • Некорисно

    «Вона в нас сором'язлива, я за неї скажу.» (лікарю, продавчині, вчительці)

    Корисно

    «Скажеш, яке морозиво хочеш? Я тут, поруч.» — і справді почекати, навіть якщо пауза довга.

    Чому: Коли батьки говорять замість дитини, їй легше зараз, але вона не отримує досвіду, що впоралася сама. Ваша спокійна присутність і пауза дають їй цей шанс.

  • Некорисно

    «Гаразд, не підемо на день народження, раз тобі так страшно.»

    Корисно

    «Я розумію, що тобі тривожно, і вірю, що ти впораєшся. Скасовувати твій похід я не буду. Можу відвезти тебе, спочатку побути поруч, а о сьомій забрати.»

    Чому: Уникнення приносить полегшення зараз, але підтримує тривогу надалі. У програмі SPACE батьки змінюють власну поведінку, а не змушують дитину: заздалегідь вирішують, яке саме пристосування припинять (тут — скасовувати плани через тривогу), спокійно кажуть про це дитині й дотримуються — одна зміна за раз. Важливо: якщо дитина уникає місця через реальну небезпеку (цькування, насильство), її треба захищати, а не «привчати».

  • Некорисно

    «Добре-добре, сьогодні знову посплю з тобою.» (щоночі, бо інакше сльози)

    Корисно

    Удень, у спокійну хвилину: «Я бачу, як тобі страшно засинати без мене. І я знаю, що ти з цим упораєшся. Тому з понеділка я сидітиму біля тебе, поки ти вкладаєшся, а потім піду до себе.»

    Чому: Спати поруч щоночі — типовий приклад пристосування при тривозі розлуки. План, про який дитина дізнається заздалегідь, а не в момент сліз, разом зі словами підтримки допомагає їй навчитися засинати самостійно. Перші вечори дитина може засмучуватися чи сердитися — у програмі SPACE до цього готуються окремо.

Окремої сторінки стану про тривогу в розділі поки немає. Почніть із розмови з педіатром; далі — психолог чи психотерапевт, а за потреби — дитячий психіатр. Психолог, психотерапевт чи психіатр: до кого звернутися

Вам теж потрібна підтримка. Підтримка для вас

Джерела

  1. Rienecke, Le Grange, 2022: п'ять принципів сімейної терапії РХП у підлітків
  2. Beat (Велика Британія): як підтримати людину з РХП
  3. Американська академія педіатрії, 2021 (Hornberger, Lane): РХП у дітей і підлітків
  4. NICE NG69: розлади харчової поведінки — розпізнавання й лікування
  5. Stanford Medicine, 2016: рекомендації Американської академії педіатрії щодо профілактики ожиріння й РХП у підлітків (переказ)
  6. Patton та ін., 1999 (BMJ): початок РХП у підлітків — дослідження школярів протягом 3 років
  7. Lebowitz та ін., 2020: батьківська програма SPACE при тривозі дитини — не гірша за КПТ (рандомізоване дослідження)
  8. Katz, 2018 (CHADD): SPACE — програма для батьків тривожних дітей
  9. Schreibman та ін., 2015: натуралістичні розвивальні поведінкові втручання (NDBI) при аутизмі
  10. Green та ін., 2010 (Lancet): PACT — програма спілкування, яку проводять батьки
  11. Pickles та ін., 2016 (Lancet): довгострокові результати PACT
  12. NICE CG170: аутизм у дітей і підлітків — підтримка й допомога
  13. CDC: похвала, наслідування й опис дій малюка (30.04.2026)
  14. CDC: навчання батьків поведінкових навичок при РДУГ (21.10.2026)
  15. CDC: як давати дитині зрозумілі вказівки (30.04.2026)
  16. CDC: поради щодо вказівок (30.04.2026)
  17. CDC: похвала й заохочення (30.04.2026)
  18. Американська академія педіатрії, 2019: настанова щодо РДУГ (огляд AAFP, 2020)
  19. NICE NG87: РДУГ — діагностика й допомога