Бета-версія: путівник щойно запрацював, тексти доповнюємо й уточнюємо. Помітили неточність — напишіть редакції: editor@psychotherapy.com.ua
Дорога додому
Горе й втрата
Горе — не хвороба, і більшості людей не потрібна терапія, щоб його прожити: потрібні люди поруч. Але буває горе, яке за пів року й більше не стає легшим і заважає жити. Для нього є перевірена допомога.
Звичайне горе
Горе в кожного минає по-своєму. Всесвітня організація охорони здоров'я не радить пропонувати психологічні втручання всім людям у жалобі поспіль. Натомість — соціальна підтримка й звичні для вас форми жалоби.
Коли горе «не минає»
Розлад тривалого горя — діагноз МКХ-11. Про нього говорять, коли туга за померлим або постійні думки про нього тримаються щонайменше пів року, явно виходять за межі звичаїв вашої культури чи віри й суттєво заважають жити. Таке горе трапляється в меншості людей у жалобі: за оцінкою Американської психіатричної асоціації — у 4–15 %.
Для нього є перевірена допомога — терапії на основі КПТ, сфокусовані на горі: у метааналізі 22 рандомізованих досліджень вони помітно зменшували симптоми, і ефект тримався й згодом (хоча віддалені результати перевіряли рідше). Ліків саме від горя немає.
Ускладнене горювання — серед причин, з якими приходять до центрів ментального здоров'я в лікарнях з договором НСЗУ; там консультують безоплатно. Як обрати фахівця — на сторінці «До кого звернутися».
Підтримка й документи для родини
- Психолог за програмою Мінветеранів — родини загиблих (померлих) належать до тих, хто має право; безоплатно. Як звернутися ›
- Фахівець із супроводу працює й з родинами загиблих: допоможе з документами, статусом і виплатами, коли ви будете готові.
- Статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці — заява до підрозділу з питань ветеранської політики або в ЦНАП; рішення протягом місяця. Члени сімей загиблих мають право й на професійну адаптацію.
- Діти. Смерть батьків через війну — підстава для статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій. Про дітей — «Маршрут дитини».
Слова
У державних текстах пишуть «полеглі Захисники й Захисниці». Ми пишемо «загиблі» чи «полеглі», але найважливіше — слово, яке обрала сама родина.
Якщо близька людина зникла безвісти, це інша ситуація, з іншими кроками: «Зниклі безвісти й полон».
Джерела
- Kane та ін., 2016 (Implementation Science): таблиця рекомендацій ВООЗ 2013 щодо горя — вторинне джерело
- ВООЗ, 2013: настанова щодо станів, пов'язаних зі стресом (сторінка видання)
- Killikelly, Maercker, 2018: розлад тривалого горя в МКХ-11 (European Journal of Psychotraumatology)
- Американська психіатрична асоціація: розлад тривалого горя (для пацієнтів, переглянуто 08.2025)
- Komischke-Konnerup та ін., 2024: КПТ, сфокусовані на горі, — метааналіз 22 РКД (J Consult Clin Psychol)
- НСЗУ, 04.03.2026: 195 центрів ментального здоров'я
- Мінветеранів: безоплатна психологічна допомога — і родинам загиблих
- Уряд України, 01.10.2025: фахівці із супроводу працюють і з родинами полеглих
- Уряд України, 17.07.2025: статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці
- Мінветеранів: пільги на навчання і професійна адаптація (і членам сімей загиблих)
- Уряд України / Мінсоцполітики, 01.09.2025: статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій
- Міноборони, 2026: «Безбар'єрне мовлення в Міністерстві оборони України»